"Я не ламав і не тягнув у бус": як військові переконують ухилянтів мобілізуватися

В умовах повномасштабної війни з росією мобілізаційна робота в Україні залишається однією з ключових ланок обороноздатності держави. Працівники територіальних центрів комплектування,попри критику в суспільстві, продовжують виконувати свою функцію — забезпечувати Збройні сили України новими резервами.

Про практичні аспекти служби у ТЦК, взаємодію з громадянами та виклики, які супроводжують мобілізаційні заходи, в інтерв’ю виданню «Главком» розповів сержант Олександр Порожнюк — фронтовик, який після служби на передовій був переведений до одного з ТЦК.

За словами Порожнюка, працівники ТЦК нерідко стикаються з опором громадян, конфліктними ситуаціями та хвилею недовіри. Однак, він наголошує: методи силового затримання, які викликають найбільше суспільного обурення, не є дієвими.

«Я проти того, щоб ловити людей, ламати і силою втягувати в бус, бо в них потім мотивації не буде. У таких буде лише одна мета – втекти», — заявив військовий.

Сержант пояснив, що насильницьке залучення до армії, як правило, не дає бажаного ефекту. Особи, які потрапили на службу примусово, часто виявляють бажання самовільно залишити частину або демонструють низький рівень боєздатності.

На думку Порожнюка, мобілізаційна політика потребує комплексного перегляду та має базуватись на рівні державних рішень. Зокрема, він вважає доцільним розширення категорій мобілізаційної придатності, зокрема для чоловіків віком до 50 років, з метою формування резерву та забезпечення ротації на передовій.«Щоб ЗСУ мали сили тримати фронт, необхідно, щоб у системі з’явилися ротаційні механізми. А це можливо лише за умов достатньої кількості людського ресурсу», — додав він.

Також сержант зазначив, що справжні учасники бойових дій, як правило, не афішують свій досвід та не демонструють показну героїку.

Ситуацію коментує також командування Сухопутних військ, згідно з яким половина штату працівників ТЦК складається з ветеранів бойових дій — поранених або контужених військових, які продовжують службу в тилу.

Водночас у суспільстві зберігається неоднозначне ставлення до процесу мобілізації. Деякі громадяни відкрито заявляють про небажання відправляти родичів до війська. Така позиція часто зумовлена особистими переконаннями, страхом або втомою від війни, однак вона ускладнює реалізацію державної мобілізаційної політики.

Нагадаємо, шанують армію — ненавидять ТЦК: експерт пояснив, що коїться з психікою українців

Раніше ми розповідали про скасування штрафів ТЦК: у яких випадках найвищі шанси на оскарження

Також, мобілізація багатодітних батьків: у яких випадках відстрочка не врятує